Зараз виповнюється 200 років з дня народження символа України – поета  і прозаїка, художника і громадського діяча – Тараса Григоровича  Шевченка. Лише 47 років життя дарував йому Господь, але велич його  історичної постаті важко переоцінити. Сьогодні його пророцтва актуальні,  як ніколи. Недаремно Великого Кобзаря в нашому народі називають  пророком.

     Ліцеїсти уважно переглянули презентацію, пересипану віршами,  творами співаної поезії Тараса Шевченка. «То було лихо по всій Україні, –  чуємо. – Гірше пекла… За що люди гинуть?». А на екрані - криваві події,  які призвели до страшного кровопролиття та загибелі десятків  безневинних громадян, сотень скалічених тіл і доль.    

«Боже мій, оце воно, – промовляли його вуста. – Та не однаково мені як Україну злії люди, присплять лукаві і в огні її окраденою збудять». А як влучно описує він панування українських «божків». І тут  лунають Шевченкові рядки: «Якби ви знали паничі, де люди плачуть живучи…». А в уяві знову і знову постають обличчя героїв, які віддали свої життя за краще майбутнє України. Їх подвиг кличе до боротьби за волю, незалежність і щасливу долю і додає впевненості.

Вражені почутим, ліцеїсти уважно переглянули театралізований уривок твору Кобзаря, занурилися у таку актуальну і сьогодні минувшину.

Кожен присутній у залі замислився над пророцтвом Кобзаря: або «погибнеш, згинеш, Україно, не стане знаку на землі», або «і на оновленій землі врага не буде супостата…». Отож вибір за нами.
«Борітеся! Поборете. Хай Бог помагає.
За вас слава, за вас правда і воля святая». (Т. Шевченко).