 Вже стали короткими дні, осінь вступила в свої права. І саме зараз яскраво спливають у пам'яті сонячні літні дні, проведені у туристичному таборі "Райдуга". Вирішили цьогоріч мандрувати місцями, які відрізняються особливою мальовничістю і характеризують нашу малу батьківщину якнайкраще. Чого тільки вартують такі карпатські святині як Манявський скит, Блаженний камінь, музей митрополита Андрея Шептицького.
Похід І категорії складності тривав з 2 по 10 липня, керували ним Дудка Катерина Анатоліївна, Меленко Оксана Василівна та Качуляк Валерій Миколайович. Протяжність нашої подорожі 137 кілометрів. У одній групі об’єдналися представники трьох ліцеїв Глибоцького району – Карапчівського, Старововчинецького та Глибоцького.
Отже, починаємо нашу віртуальну мандрівку.
Розпочали подорож із залізничної станції Дора – це присілок міста Яремче і цього ж дня відвідали Музей імені митрополита Андрея Шептицького, який запам’ятався нам великою кількістю скульптур, що були виконані власноруч митрополитом.
Після відвідин святих місць, наступного дня ми потрапили у не менш цікаве місце – Бухтівецькі водоспади. Нажаль, через те, що була надто холодна вода купалися тільки хлопці.
Наступна цікавинка – Манявські водоспади. На березі річки знайшли облаштовану «баньку», її також випробували. В той день всі були дуже чистими!
Особливо щемні почуття навіяв Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир, де ми прослухали екскурсію, а потім майнули до Блаженного каменя, який славиться своїми цілющими властивостями. У церковній крамничці всі купили собі обереги, які мали берегти нас під час мандрівки. Все так і сталося!
Далі нас очікував неприступний хребет Чортка. Так ми собі думали, але на наше здивування за останні 8 років він змінився до невпізнанності. Якщо раніше це був хребет маловідвідуваний туристами з непрохідними буреломами і хащами, то тепер - це широкі марковані дороги, які ведуть до резиденції президента «Синьогора», що у селі Стара Гута. Туди і ми прямували. Нажаль відвідування резиденції заборонено, спеціально для туристів по периметру території прокладені стежки з маркуванням, з яких не видно жодного куточка резиденції.
Далі нас чекали суворі Горгани.
Найвища гора цього масиву, яку ми відвідали – це гора Сивуля (1836 м). Потім нас чекала приємна зустріч з друзями з групи Дмитра Сандула. На витоках річки Бистриця відбулося об’єднання сім’ї Гаврилюків, адже брат з сестрою мандрувквали у різних групах.
Вже наступного дня ми йшли бойовими шляхами І світової війни, які ще й зараз пам’ятають криваві бої, безліч смертей, адже тут проходила масштабна військова операція «Брусилівський прорив». На перевалі Легіонів усі традиційно фотографуються біля пам’ятного хреста, що нагадує про ті події. Таку фотографію зробили і ми.
Закінчували ми свою подорож у екстремальних умовах. Сильний туман, дощ шквальний вітер і все це у жерепах і курумнику на висоті понад 1700 метрів. Так нас зустріла гора Братківська (1788 м)
Вихід до села Чорна Тиса – остання точка нашого маршруту, був запланований через полонину, де нас чекав черговий сюрприз – полонина покинута, будинок зруйнований, всі стежки від полонини Левковець заросли й завалені буреломами. Це були останні кілометри нашої подорожі, які ми мужньо подолали.
Мандрівку завершили у селі Чорна Тиса. Звідки поспішили до табору «Райдуга», де нас чекала зустріч з друзями.
Похмурі холодні дні незабаром зміняться літніми і ми знову вирушимо у подорож!
 $IMAGE3$ |
2020
E-mail:
Skype:
Сайт: 
