О, земле рiдна, краю мiй вишневий,
Гартований в тугих вітрах столiть,
На ці крилаті рушники до неба
Не раз дивились прадід мiй і дід.
Бо їм, як і менi, було б їх треба
У гожий час і в пору лихоліть.
Не можна жити без землi i неба,
Без вiри i мети не можна жить
|