7 квітня у Старововчинецькому ліцеї Каменюк С.І. та Костенюк Л.Г. було проведено педагогічні читання "Майстерня гуманності. Творче мислення і сучасні методи його формування у школярів за досвідом Шалви Амонашвілі".
Дитинство – це ніби «кошик допомоги», з якого людина черпає знання і вміння протягом усього життя. Як наповнити цей кошик, не пошкодивши жодної грані тендітної дитячої душі? Як привити паростки любові, мудрості, людяності? Багаторічний досвід видатного грузинського педагога Шалви Олександровича Амонашвілі став у нагоді не одному поколінню вчителів.
Гуманна педагогіка – це велика мудрість, у якій стверджується педагогіка світла. Гуманна педагогіка – це та, яка може наблизити дитину до пізнання самих себе. Обов’язок учителя- дати дитині радість пізнання. Учитель – творець, який дозволяє відкрити самого себе. Він віддається безкорисливо, щоб продовжити себе у своїх вихованцях, дати їм крила для польоту у життя.
Учитель – носій Світла. Народна мудрість говорить, що у справжнього вчителя уроки не для дітей, а з дітьми. Це вони, справжні вчителі – доторкаючись душі маленької людини, намагаються не поранити, не образити, обережно виростити, допомогти реалізувати себе у житті, ввійти у нього якомога чеснішими, добрішими, впевненішими.
Із висловлювань Шалви Амонашвілі
• Дитинство як двигун, рухає нами; ніби коріння, живить життя.
• Учитель – сівач: сіє добре, прекрасне і відправляє у світ, не дочекавшись урожаю.
• Хто піклується, той світиться.
• Хто виховує себе, той виховує інших.
• Любов – це істина. Радість – особлива мудрість. Ласка – частина правди.
• Кожен із вас – промінчик сонця.
• Я дам дітям лише одне, але так, що все інше вони відкриють самі.
• Діти – безмежність буття.
Гуманна педагогіка визначає характер учителя у трьох якостях:
Доброта, щирість, відданість.
У своїх працях з педагогіки, особливо в останніх: „Без серця, що зрозумієм”, „Посмішка моя, де ти?”, „Чому не прожити нам життя героями духу”, „Істина школи” Ш.Амонашвілі стверджує, що гуманно-особистісна педагогіка заснована на класичній формулі: дитина не тільки готується до життя, але вже живе...
Частиною гуманної педагогіки є посмішка.
Посмішка вчителя має бути особлива, яка живе в серці, і для кожної дитини особлива тільки для неї. Щира, добра, тепла, світла, спокійна, йде від серця і сповнена любов’ю.
Амонашвілі притримується трьох принципів гуманної педагогіки:
• Одухотворення середовища навколо дитини;
• Утвердження у дитині її особистості;
• Вияв творчого терпіння, що допомагає дитині у самопізнанні.
Крім цього визначає Ш. О. Амонашвілі три закони гуманної педагогіки:
- Любити кожну дитину;
- Розуміти і приймати її такою, якою вона є;
- Озброїтись оптимізмом у ставленні до кожної дитини.
Гуманна педагогіка заснована на Вірі. А звідси і три заповіді педагогіки:
- Віра у безмежність дитини;
- Віра в іскру життя , даровану Богом дитині;
- Віра у силу гуманної педагогіки.
Гуманний учитель перетворює кожну зустріч з дитиною на радість відкриття світу і себе. Дуже важлива атмосфера радості та любові на уроках.
Зрозуміти багатогранний світ гуманної педагогіки під силу кожному, хто цього забажає, іти до істини Добра і Краси.
У школі має бути вчитель, в якого можна черпати знання, як воду з криниці, який уміє дослідити душу дитини і серцем дійти висновку: добро має панувати у школі і ніякої байдужості.
На думку педагога-новатора головне у навчанні – це заохочувати дітей до власного пошуку, власного шляху пізнання світу, необхідно вчити їх самостійності, готувати до дорослого життя. В цьому і полягає роль і обов’язок вчителя та вихователя.
|
2020
E-mail:
Skype:
Сайт: 
